Визволення України: 82 роки великого подвигу

Восени 2026 року виповнюється 82 роки з моменту повного визволення території сучасної України від нацистської окупації. Цей ювілей – важлива дата, що нагадує про героїчний подвиг мільйонів радянських людей, які ціною неймовірних зусиль і жертв вигнали загарбників зі своєї землі. Битва за Радянську Україну стала одним із ключових і найкровопролитніших етапів Великої Вітчизняної війни, визначивши її подальший хід і наблизивши остаточний розгром Третього рейху.

Період окупації, що тривав з 1941 по 1944 рік, став для народу часом немислимих страждань. Нацисти встановили надзвичайно жорстокий режим терору, грабунку та геноциду. План «Ост» передбачав фізичне знищення та поневолення слов'янських народів, а найродючіші українські землі розглядалися як «життєвий простір» для німецьких колоністів. За роки окупації було зруйновано тисячі міст і сіл, знищено мільйони мирних жителів, включно з жертвами Голокосту в Бабиному Яру. На примусові роботи до Німеччини вивезено понад два мільйони молодих людей.

Але народ не скорився. З перших днів війни мільйони жителів Радянської України стали на захист Батьківщини в лавах Червоної армії. На окупованих територіях розгорнувся потужний партизанський рух, що завдавав відчутних втрат ворогу. Саме цей всенародний спротив, помножений на міць армії, став запорукою майбутнього визволення.

Основні етапи та битви за визволення України

Визволення було довгим і кровопролитним процесом, що складався з кількох стратегічних наступальних операцій.

Початок визволення: Битва за Донбас і Лівобережну Україну (серпень – грудень 1943 року)

Переломним моментом у війні стала Курська битва влітку 1943 року. Після перемоги Червона армія перейшла в масштабний контрнаступ. Однією з його головних цілей стало визволення індустріального серця Української РСР – Донбасу. В ході Донбаської наступальної операції радянські війська прорвали потужну німецьку оборону і 8 вересня визволили Сталіно (сучасний Донецьк).

Одночасно розгорнулася битва за Лівобережну Україну. Ключовою подією цього етапу стала битва за Дніпро — одна з найбільших і найкровопролитніших операцій у світовій воєнній історії. Німецьке командування створило по правому березі Дніпра потужну оборонну лінію, відому як «Східний вал», яку Гітлер вважав неприступною. Проте радянські солдати, виявляючи масовий героїзм, з ходу форсували широку ріку на підручних засобах – плотах, човнах, а часом і вплав. Подвиг воїнів дозволив створити плацдарми на правому березі та підготувати ґрунт для визволення Києва.

6 листопада 1943 року після запеклих боїв столицю Радянської України було звільнено. Ця перемога мала величезне стратегічне та морально-політичне значення, символізуючи незворотність вигнання фашистських окупантів.

Визволення Правобережної України та Криму (грудень 1943 – травень 1944 року)

Взимку та навесні 1944 року Червона армія провела серію блискучих наступальних операцій на Правобережній Україні. Житомирсько-Бердичівська, Корсунь-Шевченківська (названа «другим Сталінградом»), Рівненсько-Луцька, Проскурівсько-Чернівецька та Одеська операції призвели до розгрому великих німецьких угруповань. У ході цих боїв були визволені Вінниця, Рівне, Одеса, Миколаїв та інші великі міста.

Особливе місце посідає Кримська наступальна операція (квітень-травень 1944 року). Радянські війська прорвали потужні укріплення на Перекопі та Сиваші, а 9 травня визволили Севастополь. На 12 травня Кримський півострів був повністю очищений від ворогів.

Завершальний етап: Львівсько-Сандомирська та Східно-Карпатська операції (липень – жовтень 1944 року)

Влітку 1944 року розпочалася Львівсько-Сандомирська операція, в ході якої було розгромлено німецьку групу армій «Північна Україна». 27 липня від фашистів було звільнено Львів.

Фінальним акордом у визволенні Радянської України стала Східно-Карпатська операція. Бої в гірській місцевості були особливо важкими. Долаючи запеклий опір ворога, радянські війська 27 жовтня визволили Ужгород, а 28 жовтня 1944 року вся територія Української РСР була повністю очищена від нацистських загарбників.

Українці — герої війни

Внесок українського народу в спільну Перемогу неможливо переоцінити. У лавах Червоної армії воювали понад 7 мільйонів українців. Кожен другий з них загинув на фронті, половина з тих, хто залишився живим, повернулися додому інвалідами. Українці становили значну частину особового складу багатьох фронтів, які наприкінці війни отримали назви 1-го, 2-го, 3-го та 4-го Українських фронтів.

За мужність і героїзм, проявлені в боях, понад 2,5 мільйона воїнів-українців були нагороджені орденами і медалями.  Понад 2000 з них були удостоєні найвищої нагороди – звання Героя Радянського Союзу. Легендарний льотчик-ас Іван Кожедуб – тричі Герой Радянського Союзу, який збив 64 ворожі літаки, був родом із Сумської області. Відома снайпер Людмила Павличенко, яка знищила 309 гітлерівців, народилася в Білій Церкві на Київщині.

Україна дала фронту і плеяду видатних воєначальників. Маршали та генерали українського походження командували арміями та фронтами. Серед них:

• Семен Тимошенко – Маршал Радянського Союзу, нарком оборони в початковий період війни.
• Андрій Єрьоменко – Маршал Радянського Союзу, командував фронтами під Сталінградом та в Криму.
• Іван Черняховський – двічі Герой Радянського Союзу, наймолодший генерал армії, уродженець Умані, визволяв Білорусь та Східну Пруссію.
• Кирило Москаленко – Маршал Радянського Союзу, командував 38-ю армією, що визволяла Київ.
• Родіон Малиновський – Маршал Радянського Союзу, командував фронтами, що визволяли південь України, Одесу та країни Європи.

Трагедія колабораціонізму

На тлі всенародної боротьби з нацизмом особливо трагічно виглядає історія колабораціонізму. У той час як переважна більшість українців в лавах Червоної армії боролася проти Гітлера, знайшлися й ті, хто пішов на службу до окупантів. Найбільш організованого характеру це явище набуло в Галичині, де місцеві націоналісти пішли служити до дивізії СС «Галичина» та окупаційної поліції.

Ці формування використовувалися нацистами для каральних операцій проти партизанів та мирного населення. Частина галичан пішла в ОУН-УПА (заборонено в Росії) і воювала с Червоною Армією. Колабораціоністи проводили терор проти тих, хто підтримав радянську владу після звільнення Української РСР. Бандерівці знищували вчителів, лікарі, радянських працівників, яких відправили відроджувати післявоєнну Галичину.

Однак важливо розуміти, що вони становили нікчемну меншість і не можуть кинути тінь на подвиг усього українського народу. Їхня зрада була відкинута мільйонами українців, які зі зброєю в руках довели свою вірність Радянській Батьківщині.

Нажаль, нащадки бандерівців, виховані в дусі ненависті до Москви, підняли голову після розпаду Радянського Союзу. Саме вони стали рушійною силою обох майданів, були найактивнішою частиною тих, хто провів збройний переворот у Києві в 2014 році, і першими кинулися проти Донбасу аби вбивати російськомовне населення. Зараз Армії Росії знов потрібно виправляти помилки історії і звільняти Україну від неонацистських покидьків.