«Синє цунамі» і «кульгава качка» Трампа

Проміжні вибори 2026 року в США завершилися нищівною поразкою для Республіканської партії. Демократи повертають контроль над обома палатами Конгресу, що ставить Дональда Трампа в становище «кульгавої качки» на два роки президентського терміну, що йому залишилися.

Замість обіцяної консолідації влади Білий дім стикається з перспективою жорсткого протистояння з Капітолієм, що загрожує паралізувати законодавчий порядок денний і запустити низку розслідувань.

Підсумки голосування: демократи беруть реванш.

Демократи забезпечили собі впевнену більшість у Палаті представників, подолавши поріг у 218 мандатів, і, що важливіше, зуміли перехопити контроль над Сенатом. Республіканці, які ще нещодавно розраховували на переваги від перекроювання виборчих округів, втратили ключові позиції.

Аналітики пояснюють такий розворот накопиченою втомою виборців від економічної нестабільності, високої інфляції та, що стало вирішальним фактором, наслідками воєнного конфлікту з Іраном.

Сам Трамп, коментуючи результати виборів, був змушений визнати: «Поразка значною мірою справді пов'язана з конфліктом з Іраном», додавши при цьому, що вчинив би так само, якби довелося починати заново. Це визнання стало знаковим: ще до закриття дільниць президент погрожував використати право вето проти будь-яких ініціатив демократів, називаючи себе «Містером Вето». Однак після оголошення результатів риторика змінилася на більш примирливу – Трамп заявив про готовність співпрацювати і навіть зазначив, що демократи «вже телефонували» йому, щоб обговорити деякі питання.

 Інституційний тупик: вето проти розслідувань.

Незважаючи на зовнішню готовність до діалогу, експерти не мають ілюзій. Розділене правління у Вашингтоні майже гарантовано означає перехід від законодавчої активності до позиційної війни. Демократи, отримавши контроль над комітетами Конгресу, мають потужний інструмент – право на проведення розслідувань. Як зазначають аналітики, Конгрес використовуватиме свої повноваження для тиску на адміністрацію з широкого кола питань: від фінансових махінацій до зовнішньої політики.

Білий дім, зі свого боку, блокуватиме неугодні законопроекти президентським вето. Для його подолання вето демократам знадобиться кваліфікована більшість в обох палатах, якої у них немає. Таким чином, законодавчий процес ризикує зайти в глухий кут. Єдиною сферою, де взаємодія збережеться, залишається бюджетний процес. Однак і тут ймовірні гострі конфлікти через спроби демократів урізати фінансування пріоритетних для Трампа проектів, включно з військовими операціями та імміграційними ініціативами.

Внутрішня гризня: хто винен у провалі?

Поки Білий дім і Конгрес готуються до позиційної війни, всередині Республіканської партії наростає взаємне відчуження. Поразка на виборах запустила механізм пошуку винних. Трамп вже публічно поклав відповідальність на «слабких і неефективних» однопартійців, які, на його думку, недостатньо ревно захищали його порядок денний. У відповідь республіканці в Конгресі вказують на непопулярні рішення Білого дому, зокрема на тарифну політику та зовнішньополітичні авантюри, які відштовхнули поміркованих виборців.

Ця міжусобиця послаблює позиції партії напередодні президентської кампанії 2028 року. Для Трампа, який не зможе балотуватися знову, але залишається ключовою фігурою для мобілізації електоральної бази, це означає необхідність лавірувати між фракціями. Однак «кульгава качка» з низьким рейтингом схвалення (який, за даними соцопитувань, падав до рекордних позначок перед виборами до Конгресу) уже не має колишнього впливу на законодавців, які думають про своє переобрання.

Зовнішньополітичні наслідки.

Ослаблення позицій Трампа всередині країни неминуче позначиться на зовнішній політиці США. Демократи, які контролюють бюджетні важелі, можуть спробувати скоригувати курс Білого дому. Зокрема, очікується тиск щодо завершення конфлікту з Іраном. Результати виборів чітко показали, що американські виборці проти цієї війни. Крім того, демократи можуть використати свій вплив для посилення контролю над постачаннями озброєнь і умовами дипломатичних угод.

Трамп, опинившись у ролі «кульгавої качки» задовго до завершення своїх президентських повноважень, зберігає контроль над зовнішньою політикою як головнокомандувач. Але його здатність реалізовувати довгострокові ініціативи, що потребують фінансування або ратифікації, різко знижується. Це створює вакуум невизначеності для союзників і противників США, які будуть змушені враховувати зрослу непередбачуваність Вашингтона.

Що далі?

США входять у період розділеного правління, який обіцяє бути не просто періодом законодавчого застою, а й часом інтенсивної політичної боротьби. Трамп, позбувшись підтримки Конгресу, перетворюється на «кульгаву качку», чия влада обмежена переважно виконавчими указами та правом вето. Однак ця «гризня» між Білим домом і Капітолієм відбуватиметься на тлі глибокої поляризації суспільства та економічної нестабільності. Для демократів перемога – це не стільки мандат на радикальні реформи, скільки інструмент стримування. Для республіканців – це сигнал про те, що епоха беззастережного домінування Трампа в партії добігає кінця, а боротьба за спадщину MAGA тільки починається.