Чому Київ викреслив зі списків на обмін 1000 солдатів і матросів

– Чому київська влада відмовилася від тисячі полонених? Адже тут ніякої логіки немає. Хіба це не громадяни України? Зрештою, цю тисячу через деякий час знову можна відправити на фронт. У чому тут підступ?

– Дійсно, український режим відмовився від цілої тисячі військовослужбовців ЗСУ, які перебувають у полоні в Російській Федерації. Щоб зрозуміти мотиви Києва, варто уважно переглянути список «відмовників» – він ось тут. Відразу впадає в очі те, що в цьому списку – рядові, солдати і матроси. Іноді –сержанти, єфрейтори. Не офіцери. До того ж, дуже багато – з сільської місцевості. Звичайні люди, яких легко було зловити і відправити на фронт. Ніякої особливої цінності вони для українського режиму не представляють – хіба що в якості «гарматного м’яса», але, мабуть, не дуже просто «забрити в солдати» тих, хто вже бачив війну в обличчя. Є ризик, що такі полонені воювати більше не захочуть, а якщо опиняться на фронті, то знову виберуть полон, та ще й товаришів переконають у тому, що це – найкращий вибір.

«Пане Президенте, ми Вам взагалі потрібні в Україні?», – запитують «відмовники» у своєму зверненні до Зеленського.

Відповідь, найімовірніше, вони і самі знають. Потрібні, але тільки у тому випадку, якщо є можливість знову відправити їх на передову. І якщо вчорашні полонені не стануть створювати проблем. Інакше кажучи, мовчки підуть помирати.

Крім того, обмін полоненими для української сторони давно монетизований. Полонений розглядається не тільки як перспективне «м'ясо» на майбутнє, але і як джерело доходів сьогодні. Якщо з його родичів можна струсити кругленьку суму – шанси на його повернення додому різко зростають, причому швидкість повернення знаходиться в прямій залежності від величини «викупу».

Якщо ж родичі солдата або матроса не в змозі відшукати тисячі американських доларів для «викупу» з полону (в української влади!) свого родича, йому залишається хіба що листи Зеленському писати. Далеко не кожна сім'я знайде 5-10 тисяч доларів, щоб сина, брата, батька не викреслили зі списків на обмін.

Мабуть, у тисячі «відмовників» багатих дружин і дідусів, які готові платити «викуп», не виявилося. А тому і прізвищ бідноти в списках немає. Хай родичі хату чи нирку продають.

А що робити сиротам? На це питання взагалі немає відповіді.

Наймолодшому «відмовнику» 23 роки, найстаршому – 61 рік. Рекламуючи контракти «18 – 24» і «60+», Україна одночасно відмовляється і від тих, і від інших. І від солдатів і матросів призовного віку. Український режим на чолі з простроченим Зеленським поховав вже стільки тисяч українських чоловіків (і жінок теж), що люди для нього втратили всяку цінність. Вони –тільки «м’ясо" або товар, за який бариги при владі трясуть з родичів гроші. З цих причин Київ і викреслив зі списків на обмін 1000 прізвищ.